він вже повністю наповнений брудом
після її 100 кроку по колу
бо вона,як завжди не знімає мешти
він,як і минулого разу-не мовить ні слова
вона гупотить по ньому ще дужче
каблуком розірвавши кінцеву точку опори
він,як вперше дякує,ніби це дарунок
вона,як і вчора-рани його перекриває глумом
він вже мав би піднятись і змити ці будні
поки вона знімає мешти у новому домі
та він знає,що зрештою вона повернеться
бо крім нього-її бруд більше нікому не треба
і якби він мав ще раніше вибір
стерти всі її сліди на своїх доріжках
він би ніколи не звернув на нього увагу
аби вона завжди була комусь потрібна
Sofi Remen
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
