Впала я… Але не зламалась.
Поряд хтось мені руку подав.
Я злякалась… Я дуже боялась!
Коли в дім завітала біда.
Коли перші ракети летіли,
Я собой закривала дітей.
Просто вижити-все, що хотіла.
Потім звикла до горя й смертей.
Закінчилися сльози, застигли,
Скам’яніла душа, не кричить.
Третій рік моя Україна
Кожен ранок хвилину мовчить!
Я хотіла радості й миру
І простого людського буття!
Та нещастя забрало квартиру
І здоров’я. А в когось-життя…
Непроста, друзі, наша дорога,
Ми ідемо по ній крізь віки.
Бо попереду в нас-Перемога!
А позаду-діти й батьки.
В час тяжкий ми серцями з’єднались,
І одна на усіх в нас біда.
Я втомилась… Але не зламалась.
Хтось упав – йому руку подам.
Олена Каліман
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
