Наші воїни

Так буде з кожним,
Хто прийде на нашу землю!
Вони загинуть в перші ж хвилини,
Коли ступлять перші кроки,
На нашу територію країни.
ЇМ ТУТ НЕ МІСЦЕ!
Вони не мають права на життя!
А наші воїни безстрашні,
вони сміливі та хоробрі!
Але не всі витримують те пекло,
яке відбувається там
з ними кожен день!
Особливо коли поранений боєць,
говорить: "Та добийте вже мене,
я вже не хочу жити!
Добийте хлопці я прошу."
вони ж у відповідь:
"та ну ти будеш жити,
тільки НЕ СПИ! ЧУЄШ МЕНЕ?
НЕ СПИ! бо потім буде пізно!"
Ідуть на штурм позицій ворога а далі…
хтось виживає а хтось…
А є такі які,
не вберегли себе після тяжких боїв,
та численних поранень,
не сумісних з життям…
ВОНИ ХОТІЛИ ЖИТИ,
АЛЕ НЕ ДАНО…
ДОЛЯ ТАКА СКЛАДНА І ЖОРСТОКА РІЧ…
чому і як мені тепер тебе зустріти!
де ти живеш?
на небі з ангелами волі?
чи може в світі повного життя?
Там є наснага?
Там є стимул?
Для того щоб продовжити життя!
Як мені тебе знайти?
Де ти можеш бути!
Чи на небі,
на землі де мені шукати?!
У мене нема сили жити!
Я вже не розумію як існувати?
Як? розкажіть хтось мені?!
Як можна так вчинити,
Зникнути а потім полюбити!
Як з цим боротися тепер?
Що саме мені робити?
І як з цими думками жити?

06.02.2024
Фіясо