Матріархат недовго панував,
Прийшла на зміну влада чоловіка,
Бо він і їжу добував
І жінці надавав опіку.
Він піклувався про її життя
Та захищав від хижих звірів,
Він дбав про жінки майбуття,
Та у щасливу зірку вірив.
Патріархат став панівним
І так уже тисячоліття
Триває і немає змін,
Немає і різноманіття.
Повірив в казку чоловік,
Що він в сім’ї є головою,
Що буде так із віку в вік,
Але не має він покою.
Бо чоловік – це голова,
А жінка шия, теж відомо,
Що шия, звісно ж, головна,
Бо вертить шия головою!
Тримається на жінці дім,
Вона за все відповідає,
Вона слідкує за усім,
Де що знаходиться – все знає.
Вона влаштовує комфорт,
Готує їсти, прибирає,
Вона стабільності оплот,
Вона – це провідник до раю.
Усе тримається на ній –
На людства слабшій половині,
На ЖІНЦІ, люблячій, святій,
Споконвіку і донині.
05.10.2025
Віктор Мартинов
