Буря… Шторми й океани,
Вітри шалені та піски.
Лиш ти сама в самотній ванній
На себе дивишся… Це ти?
Чи ти сміятись розучились?
Чи геть забула в чому ціль?
Сама ж себе не долюбила,
Сама закохувалась в біль.
Сама ж втішалася:" Минеться!",
Коли молилася "Прости",
Бо пережите не вернеться,
А в тебе завжди є лиш ти.
Тому кохай себе чим дужче,
Цінуй прожиту кожну мить.
Бо лише пам’ять невмируща
На сивих скронях твоїх літ.
07.09.2024р.
Автор: Аня Бусецька
Анна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
