Незламні люди, мов граніт вогневий,
Вони не гнуться навіть в час буремний.
Коли навколо дуже повно зла
Велике серце їх, немов міцна скала.
Кричить їм вітер, щоб сховались в тінь.
Вони ідуть крізь біль, крізь заметіль.
Від темряви, від страху та від зла,
Бо в їхніх жилах хвиля вогняна.
Незламні —це не ті, що не падають вниз,
А ті, що встають сто разів і скрізь.
Їх доля в свободі, хоч світ проти них.
Господь є для них, як меч та щит.
Бо в їхніх очах нескорена суть,
Вони не живуть — вони шлях свій кують.
І навіть навколо руїна коли,
Співають у їхній душі солов’ї.
Юрій Сіромашенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
