Як прудко з року в рік перебігаю…
Та роки не встигають за думками,
а ті, котрі наздожену, збираю,
і на папір, віршовано, рядками.
А як воно, доречно, не доречно?
Чи то є словоблуддя, чи то — вірші?
Повірю тільки вам, беззаперечно!
Моїм прихильникам, нікому більше.
Так, ті слова, що все життя носила,
щодень складаю у рясні рядочки.
І з ними виростають дужі крила
з орнаментом вкраїнської сорочки.
Відроджується українське слово,
старовина, надбання предків наших.
Моя співуча, неповторна мово!
Духовного життя нетлінна чаша!
02.01.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
