Не брати ви білоруси, більше українцям,
Бо продали совою честь, проклятим чужинцям,
Як змогли ви допустити, це жахливо лихо?
Обстріляли Україну – в спину, підло, тихо…
Називали ви себе, нашими братами,
В гості їздили до нас, довгими роками,
Відтепер ви не брати, більше білоруси,
Бо від нині, ви для нас – вороги і труси…
Низько впали ви сябри, у наших очах,
Кров не вина залишилась, на ваших руках.
Хвилююся дуже я – ніяк не збагну,
Як змогли ви підтримати, підлу цю війну?
Запустили нам ракети, підлі вороги,
Прилетіли до вас вони, з вашої землі…
Поруч з нами біль і горе, крики навкруги.
І ховають діток мами, в глибокім підвалі,
Щоб страшні ваші ракети – малих не дістали.
Здригається від вибухів, Україна вся,
Горить, стогне і палає рідна сторона…
Та не буде лютий ворог, у нас панувати,
Бо народ наш український – ніяк не здолати!
Автор – Людмила Трищук – Луцук
26.06.2022р.
Людмила Трищук-Луцук
