Темна вежа пересічена сходами.
Та в кімнаті із вікнами – тихо,
Люди зовні ідуть, коридорами.
А мені за кімнатою лихо.
Та вже темно, але сни не находяться
Лише темні думки – на душі
І хоч як у кімнаті біль сходиться
Але зовні ще гірше мені.
Не існую без стін я у чорному.
Не відчуваю за вікнами зорі.
Помираю без стелі, червоному,
Одинак, у темному морі.
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
