Не спи, душе
Палає ніч, мов спомин тіл,
І сріблом місяць тихо тліє.
В мені — лиш вітер, дикий, злий,
Що серце льодом холодіє.
Я йду крізь попіл давніх снів,
Де тіні п’ють розбиті зорі.
І чую — час, мов хижий спів,
Шепоче правду без покори.
Не спи, душе! Не гасни враз!
В імлі ще полум’я тремтіє.
Неси ті спогади крізь час —
На той вогонь, що ще жевріє.
Не спи, душе, вже розквітай!
Від полум’я тікають тіні,
І жаром тліючих бажань —
Засяють зорями надії.
Цимбалюк Валерій Олегович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
