Я просто хотіла вас всіх запитати:
Чому і за що ви прийшли нас вбивати?
Завидні в нас землі? Шикарні в нас хАти?
Ми надто щасливі? Чи надто багаті?
Ви нас боїтесь, бо ми духом сильніші?
І воїни наші за ваших міцніші?
Страшні у нас птиці, комахи і миші?
І діти, здається, у нас красивіші…
Хто вам розказав, що ми-"братські народи"?
Ви навіть не знаєте що це- свобода!
Ми- люди, ви- нелюди, інша порода.
Вам в пеклі горіти- одна нагорода.
Ми- Київська Русь, козаки, українці!
Ви- дика орда, грабіжники, вбивці!
Ваш батько- диявол, раби ви, злочинці!
Тому вам свобода ніколи й не сниться.
Вам в радість було? Ви так гучно раділи,
Коли нам на голови бомби летіли,
І діти вмирали, батьки голосили…
Вам мало було?! Ви й могили бомбили.
За що ви нам горя зробили багато?
За кожну сльозу прилетить вам відплата!
Я просто хотіла усім вам сказати:
Не страшно вбивати.
Та страшно вмирати.
Олена Каліман
