таке не намалює жодний штучний інтелект
я сиджу голий і плачу в парку біля «Жовтня» під дощем
всім гидко , це соціальний експеримент
виділяю фермент фрагментарно згадую емоції
порціями годую задумливо в блокноті малюю, так ніби дуже загадковий
Застряг у рутині, плюнув в лице касирші марині
життя не стане краще ні на грам , обирай сам
мрія стати людиною яка копією людей
Щоб вижити треба дихати, вже не чую власних ідей
Суспільство не готове ні до чого окрім розстріляного відродження і нарочитих нео шароварних байок
пишу текст з назвою «мамо я гей»
опублікуйте будь ласка в збірці подільских митців , поки писав цей вірш я знатно вспотів
Артур Манукян
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
