Нитки капронових подій
Ми звикли до нав’язаних думок
Строкатих ковдр збентежених подій
За склом навіяних капронових ниток
В люстерко підглядаєм світ.
По колу бігти звичка вікова
думки шалені обертають глузд
життя та смерть- ти маєш всі права
На вибір що змітає пару з вуст.
Смарагдові ліси захоплюють в полон
Блакитне небо, жовті колоси
Збираю спогади в мереживний кулон
Та одягаюсь в василькові завіси.
Душа подорожує крізь морок
Немов є шанс, що обираєш ти
Насправді є лише один квіток
На станцію забутих голосів.
На мерехтінні зіркових шляхів
Задавно зведені примарені мости
звабливі погляди підштовхують до дій
Але в раю не вибачають темних мрій.
Вальхалла обирає тих
Кто з віка в вік веде свій нескінченний бій
По душах океаном хвиль
Валькірії спокутують свій первородний гріх.
На безкінечних сторінках великих книг буття
Де доля має вишиванку дій
Для кожного прописано своє життя
Чи бути янголом все ж обираєш ти!
Альона
