Ніч, балкон, і я знов — в телефоні.
Чекаю дзвінка від своєї любові.
Гудок перший, гудок другий…
Знову: абонент недоступний.
Чи це прокляття якесь?
А може, це сон?
Чи він забув, що таке телефон?
Дивлюсь у темну ніч,
А сльоза так і котиться —
Як крапля дощу на вікні.
Хочеться кричати у пітьму:
«Як сильно я тебе люблю!»
Але кричати сил немає —
Голос мене покидає.
І я прокидаюся з відчуттям того,
Що тебе поряд немає…
Ураган
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
