Крокує одиноко літо синьооке
до осені залишився лише крок,
а поміж нас розлука , зима як вічна мука,
через туман і сльози не бачимо зірок.
До серця б пригорнути мені тебе
але життя чомусь не тим шляхом веде.
Крокує одиноко літо синьооке,
сумне, в сльозах у відчаю,
розгубленне зовсім
і від його самотності невистачає слів.
Мені б у твої очі дивитись і радіти
Але чомусь доводиться немов те літо жити.
Марина Жубрик
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
