Я кличу літо:"де ти!? сонце!
Мені бракує гарячих променів твоїх!
Я замерзаю, я так більш не можу!
Та й вже мороз пробравсь до струн душі.
Наче дитя, що залишила мати,
Забився в кут, серед холодної зими,
Нема нікого, хто б зміг обійняти,
І хоч би трішки дати теплоти.
Я замерзаю, посеред зими, війни… здається…. все.
лиш залишилось трішечки надії,
Що скоро знову вмить прийде весна,
І сонечко прорветься до душі моєї.
Прорветься теплим голосом в думках:
"Це ще не все, ти знаєш заради кого жити!
Чекає в дома тебе сім’я!
Ти маєш жити, щоби любити,
Щоб дарувати промені любові та тепла!"
Дольний В
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
