Мене прислали розшукати тінь
Що зникла крізь замкнені стіни
На острові де тиша мов лід
І кожен погляд просякнутий змістом
Тут лікують не тіла а думки
І всі слова звучать як пастки
Я шукав втечу шукав ключі
А знайшов лише власні шматки
Вона стоїть у воді без лиця
Діти кличуть крізь лінії снів
Я збирав своє ім’я по слідах
Та воно весь час тане без слів
Хтось каже це все лише гра
Твоя роль давно вже відома
Але хіба я не знаю хто я
Чи це теж їхня умовна промова
Я можу вдати що все згадав
Можу мовчати дихати рівно
Але якщо я все ж не грав
То чому в мені так голосно й дивно
Бабяк Юліан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
