зникають лінії , сіріє небуденність
мереживо туманів , зграї мрій
і щастя тихого чуттєва неміч
і полохливість необачних дій
осінній подих – ніжний і п’янкий
остання мрія , почуття , бажання
а вітер налетить неговіркий
зірве листок – сумне його прощання
в прозорім плесі озера печаль
шепочуть стиха трави над водою
а нашого життя крута спіраль
лиш зрідка нас лишає самотою
як невблаганно змінює все час
неначе тільки вчора тільки перші кроки
сьогодні ж за плечима цілі роки
як невблаганно змінює все час
і я в цю осінь стиха увійду
як ледь помітний проблисок світання
зорею вранішньою із небес зійду
розтану іскрою останнього зізнання…
2006 рік
Лана Краска
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
