У світлі сонячних пісень,
позаду темряви мовчання
яснів холодний вересéнь,
міняли древа свої вбрання.
Трави вкривалися росою
на ранок свіжого початку,
і ночі темної ціною
почався день тепла й достатку.
Ліси світилися ледь-ледь
промінням злотоверхих стріл,
струмки, від стежок попередь,
текли на вогкий суходіл.
І пісня линула пташина
за схилами зелених гір.
туман-серпанок, як хмарина,
легенько затуляє зір.
Стою я тут, але в думках –
ширяю синім небосхилом.
вночі іду поміж зірках,
а вдень стелю я хмар білило.
І цей осінній холодок,
що віє ніжно у обличчя,
манить, і пахощі квіток
тебе до себе тихо кличуть.
Юлія Квітка
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
