В накидці бурштиновій
Ступає тихо жовтень
Й багрянець розсипа.
Це осені синочок,
Вона ж не має дочок,
Лише синів Бог дав.
Та кожного з них любить
І пестить, і голубить,
Сонечком зігріва,
Дощиком поливає,
До себе пригортає,
Дарує їм дива.
Вони ж свою матусю
Обожнюють теж дуже,
Співають їй пісні.
Та музика чарівна
В небо летить осіннє
Й бринить в моїй душі.
2019 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
