На багряному килимі листопаду,
Де сонце вже сідає за ліс,
Кружляє вітер в танку розпаду,
І чути шепіт осінніх сліз.
Тиха печаль в очах верболозу,
Що схилився над дзеркалом вод,
Сумно ховає від першого морозу
Свій поцілунок останніх квіток.
І дим над хатою вгору клубоче,
Пахне вогнем, яблуками, дощем.
Так тихо-тихо осінь шепоче,
Ховаючись за сірим плащем
Anton
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
