Очі — дзеркало душі, мені казали.
За цими легендами вона буває різна:
То зелена — мов лісова пісня,
То блакитна — як саме небо.
Буває сіра, мов грозові хмари,
А буває — карою, де душа у погляді палає.
Кажуть, усе в очах — мов на долоні.
Та зміст душі не вгадати й по мільйоні.
Хтось шукає світло, а хтось — тінь зернисту,
А дехто й зовсім не бачить змісту.
Втім, вірити в це — не обов’язок, а вибір.
Комусь це — правда, а комусь — лиш вигад.
У погляді побачиш те, що сам несеш —
Душа мовчить, коли її не чуєш.
Поліанна Грей
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
