Очі не вміють говорити
Щось про любов з усіх розмов,
Чекати радощів після дощів.
Вони мовчати тихо звикли,
Дивитися у темряву навчились.
Та не говорили, щоб мирились.
Тихенько часу всі чекали,
А вони той блиск з очей забрали.
Але якщо очі говорити не навчились,
Чому шукаю тебе скрізь?
Серед незнайомих зовсім кольорів,
Серед блакиті та незнайомих почуттів.
Можливо, вміють очі говорити —
Самі з собою наодинці,
У темряві, в тугій темниці,
Де їх ніхто вже не шукає.
Де спочивають погляди самотні,
Які вже рік не схожі та не здатні…
Ми з тобою днями говорили —
Без буденних нам розмов,
А лише знайомими очима.
Вігелія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
