Світ навколо хаотично рухається в прірву,
Тобі здається, що не дістанеш до дна.
Але ми вже там, на самому дні —
Як же швидко затягнула вона.
Вже не вибратись із прірви
Ні тобі, ні мені.
Світ навколо зійшов зі шляху,
І в ньому погасли вогні.
Давно вже нам ясно:
Зруйновано все, що трималось
На слабкому цвяху ідей про потребу у війні.
І все минуло — часи поваги,
Коли на тебе, герою, звертали увагу.
Пізно збагнувши, ти купуєш її —
Пляшку горілки, провідник до хиткого шляху,
Кінець якого буде на дні.
І рюмка за рюмкою стають стаканом,
Горем наповненим — він не загоїть рани,
Які ти отримав заради чужих мрій.
Ти знаєш прекрасно: жив в обмані,
Який нав’язали тобі багатії.
Степан Кузненко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
