Малюють на стінах графіти і хорали,
Людину або природну цінувати будуть,
При житті її не помічали,
А чим вона прославилася?
Після смерті почали цінувати.
Вона находилася серед суспільства,
Та її не помічали.
Напевно стала невидимкою.
А бо точкою на палітрі.
Напевно пам’ять неначе забува,
Хто насправді людина є.
Чи потребує вона допомоги або ласки?
Кому,- це діло розбере.
Неначе глухими стали або сліпими,
Що руки милосердя подати забува.
Бідкаються, що самотні стали, на цьому світі.
Як квіти зав’яли і викинули геть.
Тільки вічній пам’яті не забуті,
Десь в космосі збережуть.
Може спомин, або крик душі.
Хоче покинути свою самотність.
До подорожі і різних історій.
Шоб змінити своє існування.
Спілкування, цінується завжди.
Тільки стіни слухають його.
Напевно зміни відбулися,
Самотній вовк зустрів вовчиця.
Сім’ю створив і маленькі з’явилися діти.
Цікава історія природи надихнула,
Хай буде,- це чудовий спомин,
В серці зберігає своїм.
До зустрічі, мої шанувальники.
В вічності не забудуть ці слова,
На хвилину спомнили історію кохання,
І вірність своєму роду і нації.
Назавжди про доблесть воїна будуть шанувати.
Денис Третяк 13.06.2025
Денис
