Пам’ять

В жовтневому палаці розстріляли націю,
І молодь навіть думати про це немає бачення.
Чому ми мовчимо про тих хто вже загинув,
Якщо ми всі забудем, то розтріляють нас.
І ворог все той самий,
Він ущімляє мову,
За слово "Україна" він вбити нас готовий
Бо ми одна дєржава,
Братскіє народи.
Та братський той народ, косить як колгоспи,
За що спитаєш ти?
За нашу свободу.
Вмирали люди тут і до незалежності,
За те що говорили, писали, просто жили.
Змінилися роки, тепер вже незалежні,
Вмираємо ми досі за тіж самі системи.
Хто не пам’ятає історію свою,
Повторює усе, неначе в новину.
Скільки б ми не бились,
Скільки б не вмирало,
Допоки ми не знаєм це буде із нами.
Ерік Рант