Патріархат – цікава штука.
Через нього не могли навчатись ми,
І працювати не могли.
Століттями нас тільки й вчили:
"Маєш заміж вийти ти",
Шлюб – розміная монета,
щоб закрити всі борги.
А ти лиш жінка, маєш право
сидіти вдома, вдень, вночі,
готувати всім борщі.
Цього нас світ навчав роками.
А зараз ти лише подивись:
Ти хочеш вдома лише сидіти?
Не заробляєш значить ти?
Меркантильна значить ти!
З милим рай і в шалаші!
Ти заробляєш, та не будеш
з дітьми нашими сидіть?
Ти що не мати?
Ти забула?
Твоє місце у плити.
Ти заробляєш?
І готуєш?
З дітьми нашими сидиш?
В дзеркало, не забудь лиш подивись,
ну, люба моя, придивись.
Тут не завадило б прибрать,
а тут трошечки додать.
Не забувай, ти ж жінка, люба,
ти завжди маєш виглядати
так, ніби грьобаний брільянт.
Не встигаєш все це ти?
Можливо я щось пропустив.
А що ти робиш взагалі?
На завод же ти не ходиш.
Чому жалієшся тоді?
Який ще в сраку фемінізм?
Про що ти зараз говориш?
Ніхто не трогає тебе!
Сама придумала це все!
Згвалтували там тебе?
А що ти пила?
що робила?
а одягнутись не хотіла?
Сама у всьому ти тут винна.
Проблема завжди лише в тобі.
Ти завжди будеш недостатньо,
чи вже занадто будеш ти…
Насправді річ не у тобі,
а лише у тім, що жінка ти.
Вікторія
Патріахат
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
