Моїх гріхів вистачить на вічність в пеклі,
Я і так горю в ньому все життя-
Розставляю думки в голові наче меблі
Та не виходить позбутися буття.
І коли розумієш що все втрачено,
Не можливо вірити в спасіння Христа
І молитви давно всі завчено-
Та все одно, помиратиму Одна.
Анастасія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
