плаче земля

Небо похмуре- чорні хмаринки
Впали на плечі, ніби хустинка.
Дощик пішов сльозинками наче-
Плаче земля… І я з нею плачу…
Плачу за мріями, що не здійсняться,
Плачу за снами, що вже не насняться,
За діточками, яких не народять,
І за містами, що вже не гомонять…
Кажуть, що кров людська- не водиця.
Крові тієї вже повна криниця!
Доки іще нам молитись і битись?!
Вірю, Бог буде з кожним судитись…
Плаче земля в цю скорботну годину,
Плаче моя бідолашна Вкраїна!
Стогіном крик з її вуст обірветься-
Кров її ллється…
Та не здається!
Ми- твої діти! Ми- твоя сила!
Вірними й мужніми ти нас ростила.
Рани сховаєм під чорну хустину
І переможем.
Бо ми- Україна!
Олена Каліман