Плаче небо, плаче земля,
Плаче Країна — рідна моя.
Через кацапів — жорстоких, лихих,
Що несуть біль для людей простих.
Чи варті люди, чи варте майно?
Чи варте життя? Чи варте воно?
Чи варта тваринка, що бігла в жахах?
Чи варта земля — у криках, в сльозах?
Що лихі люди є на світі —
Це правда. І в серці тисне, й болить.
А чи варті воїни життя свого?
Кажуть: “Чому не йдеш?” — А за що?..
Підеш — уб’ють. А як ні — покалічать.
Тож за що йти? За землю? За крики?
Та хай ті кацапи в пеклі горять,
Бо тільки горе несуть, смерть і страх.
Вони нам [браття] — смішно й гидко.
Хіба ж брати вбивають без стиду?
За землю, за владу, за хіть і злість —
Ні! Ми не браття. Нас не звести.
Соломія
