Поверни мене, Боженько, ДО…,
Бо вже сили нема жити ПІСЛЯ…
В кожнім серці жило в нас добро,
Білі-білі були всі обійстя.
Поблизу вили гнізда лелеки,
Соловейки співали в гаю,
Ліс розкішно шумів недалеко –
В Україні було, як в раю.
Ластівки на дротах – ген до краю,
Синьоокі волошки в житах,
Квітів барви в віночки вплітали,
Ще й букети несли у руках.
А калина як в лузі сміялась!
А які незабудок стрічки!
Переливом пшениченька гралась,
Сонцесяйні росли соняхИ…
Налетіли злі круки безжальні,
Попелять Україноньки шати,
Відбирають святині хрещальні,
Лізуть нечистю в білії хати.
Пережити як клятих навалу,
Вгамувати як зранене серце,
Наче ночі, щоб дні не ставали,
І печаль не крутилася в герці?
Поверни мене, Боженько, ДО…
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
