обабiч Слова йдуть журба i лють,
тримаючи надiйно у полонi,
воно колись втече вiд них, мабуть,
та повернеться, змучене любовью,
бо тiльки поряд бути їм у трьох,
щоб ту любов надiйно захищати,
як захищає немовлятко мати –
i поготiв повинна Слову бог.
19.09.24
Олена Ришкова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
