Подих номер нескінченність

Невже ти не чуєш дзвін під час поцілунку?
Ти не чуєш, а я не бачу твого обличчя.
Лише знаю, що ти моя єдина…
Хочу бути для тебе повітрям,
Щоб стати ще ближче.
Все ще думаю про дивний шум.
Звідки він? Може, хоче мене попередити?
У роздумах зник час і простір.
Де це я? Де моє кохання? Чому я у воді?
Ще й цей шум — від нього я божеволію.
Все, зараз потону.
І більше ніколи тебе не побачу,
Не зможу доторкнутися до своєї мрії.
Повітря в легенях вже майже закінчилося,
В очах темніє.
І там… я бачу тебе.
Глибокий вдих…
Я можу дихати? Як це можливо?
Дзвін зник, а я прокинувся.
По щоках починають текти сльози.
Я знову не зміг запам’ятати її обличчя.
Grim