Відстань вже втратила час,
І вчинки вбили довіру.
Згасло усе між нами враз,
Як день, що сховався у зливу.
Ми будували мости,
Та з попелу стали руїни.
Хотіли кохання знайти —
Знайшли лиш мовчання й провини.
Тепер лиш холодний туман
Між нами стоїть непробитий.
Немов нерозгаданий стан,
Де спогад залишиться жити.
Та інколи в серці моїм
Зринає твій образ, як мрія.
І болем я дихаю з ним,
Хоч знаю — кінець, не надія.
Шамрей Павло
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
