Покрили хмари густо небо,
Не чорні — сірі, як туман,
Крутився вітер понад степом,
Дороги снігом замітав.
А ні душі ніде, пташини,
З’явився коник, сані тяг,
У них, в мохнатій кожушині,
Мале, допитливе дитя.
І лепетало радо діду,
Що все до себе пригортав:
„Я до бабусі в гості їду”,
А дід „Но!” конику гукав.
25.10.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
УВАГА!
Другий варіант вірша,
зміни в 2, 3 стовпчиках.