Багряне листя опадає.
Навколо геть усе вкриває
Барвистим килимом шовковим,
Недовговічним та чудовим.
Це осінь впевнено іде.
Нас до зими вона веде.
Птахів у вирій проводжає,
Північні вітри зустрічає.
Вони щоразу дужче віють,
На землю хмари дощик сіють.
І, хоч стоять ще теплі дні
Та ранки вже холодні, злі.
Разом із осінню-красою
Ми на побачення з зимою
Ідемо сонячними днями
Похмурими та із дощами.
Це наближається вона –
Холодна матінка-зима.
Вона несе нам хуртовини,
Морози люті та крижини.
Все білим килимом вкриває,
Блискучим снігом замітає.
Та все одно їй раді ми,
Бо як же бути без зими?!
Адже і взимку день буває,
Коли все сонце осяває.
І, хоч воно уже не гріє,
Та, навкруги усе радіє.
Сміється баба снігова,
Червонощока дітвора.
На ковзанах, на лижах, санках,
В святкових іграх-розважанках,
З Снігуркою, червононосим
Та добрим дідусем Морозом
Проходить матінка-зима.
Назустріч їй спішить весна.
І сонце гріти починає,
На річці крига вже скресає,
А талий сніг нам відкриває,-
Де проліски зима ховає.
І горобці кричать: “Зима
Закінчилась! Прийшла весна!”
Весна-красуня поспішає,
Пташок гостинно зустрічає,
В зелені барви все вбирає,
Повсюди квіти розкидає.
Цвітуть тюльпани і бузок
І чути гомін, спів пташок.
Промчала злива. Забуяло,
Життя навкруг завирувало.
У квітках бджоли мед збирають.
Усі на літо вже чекають.
Прощається із усіма
Бурхлива, лагідна весна.
Веселе літо прилетіло,
Всю землю квітами покрило.
Яскраве сонце припікає,
Додолу промені пускає.
Прийшла канікулів пора,
Біжить до річки дітвора.
Червоні яблука поспіли,
Малину дітлахи обсіли –
Їм є там чим поласувати
Та вірних друзів пригощати,
Бо літо щедре на врожай.
Лиш не лінися та збирай.
Часи ранкові вже свіжіші
І ночі стали холодніші.
Спекотні дні десь пропадають,
На осінь знову всі чекають.
Не забариться чарівна,
Осіння бархатна пора.
Світлана Сомош
