потяги

потяги знають усі дороги.
пам’ятають переживання, тривоги.
лишаються сльози, балачки і думки.
відстані, відстані, відстані..
так тяжко і важко віднайти той
маршрут,
ти втрачаєш свій сенс і буття саме тут.
знов лячно, самотньо.
стук колій шалений.
вокзали чекають на тебе даремно.
ці люди, це місто, країна – чужі.
ти мандруєш – шукаєш свій спокій душі.
блукаєш на станціях, де холод й
туман.
та потяги не знають усіх твоїх ран.
ankxhfgd