Коли ти є — не треба слів,
Ти пахнеш сном і кави днів.
Мій ранок — твій повільний дотик,
Це ліки проти болі й крику.
Коли ти є — в мені горить
Вогонь, що світ цей не зломить.
П’ю подих твій — немов життя,
Що квітне всупереч дощам і вітру.
Твій голос — ніжний, наче ніч,
Мій шепіт — у твоїх долонях спить.
Ми — дві душі у одному русі,
Що злились в тиші, де весь світ забувся.
І вже не треба голосних,
Ні клятв, ні сцен, ні обіцянок.
Коли ти є — усе стиха,
І я жива у цьому стані.
Валентина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
