І що таке це почуття?
Немов кохання в чужім вирі,
Немов обійми і страждання,
Немов журба і зліт у мрію.
І знову раз, і знову, знов —
Я заплуталась у цих словах.
Та не збагну я лиш одного:
Чи справді я тону в цих почуттях?
Чи є між нами іскра щира?
Чи це лише примара, дим і мрія?
Моя душа горить і гине,
І я лечу у світ незрим.
Та бачу сни — твої обличчя,
А дні без тебе — наче вічність.
Без рук твоїх, без тих обіймів
Я тону в смутку, наче гину.
Скажи, чому я так страждаю?
Чому без тебе я вмираю?
Чому без погляду твого
Мій світ порожній, як ніщо?
Знаю — більшого не буде,
Та й цього мені вже так доволі.
Я хочу тільки лиш одного —
Зустрітись знов у тихій долі.
Щоб у обіймах цілу ніч
Час завмер, і тут світанок,
І вічно, ніжно, без обманок
Твою тримати теплу руку.
І навіть якщо доля кине,
Я йтиму вперто до кінця.
Бо справжнє почуття не гине —
Воно живе в глибині серця.
Інна
