Як багато прапорів на кладовищі
З іменами хлопців і дівчат…
Їм би жити довго, найріднішим!
А вони рядочками лежать…
Вітерець ті прапори колише,
Наче руки мами немовля.
Плаче небо і шепоче вишня,
Не відпустить в милий дім земля!
Не діждуться матері ніколи,
Не почують рідні голоси!
І без батька діти йдуть до школи.
І без батька йдуть на випускний…
Тут лежать герої України-
Її серце, гордість, її цвіт!
Але кожен з них- чиясь дитина,
Але кожному із них так мало літ…
Матері приходять і приходять,
Щоб холодний камінь цілувать,
Залишають тут життя і вроду,
І кричать від горя! І мовчать.
До землі вклоняюсь вам, рідненькі,
Ви віддали більше, ніж могли!
Щоб жила країна наша ненька,
Ваші діти в землю полягли…
Ваша жертва вічна і безцінна!
Чим платити неоплатний борг?
Тим, хто віддали свою дитину
За спасіння інших, як Сам Бог!
А лелека жалібно курличе
До своїх маленьких пташенят…
Так багато прапорів на кладовищі
З іменами янголів-солдат…
Олена Каліман
