ПРИГАДАЛИСЬ

Пригадались зимо́ві світанки
І такі, де морозів нема,
Вечори із життя, дні і ранки,
І нічна пригадалася тьма.

І горбиста дорога з болотом,
Тихий став і місточок здаля,
Невелика хатина із плотом —
Фортецею звала рідня.

Пригадалась черемха розквітла
І підсніжники поряд, хрущі,
І веселка, мов посмішка світла,
Серед неба, в липневім дощі.

Хрускіт криги
між хвилі згадався,
Крики чайок, лелечий приліт,
Як під осінь у небо здіймався
Той же клин у зворотний політ.

Плинуть спогади, наче ті птиці,
Не придумані, всі із життя,
Смак води пригадався з криниці
І солодка, медо́ва кутя.

Й пухкий сніг по коліна, як вата,
Слизька ковзанка, наче із скла,
Із чорнильними плямами парта,
Чебреці по камінню, трава …

22.09.2025.
Ганна Зубко