Світло завжди побачити можна у тьмі,
Але не весь люд це зможе зробити…
У деяких промінчики заграти можуть уві сні,
А деякі можуть лід голими руками розтопити.
Навчитись цій магії не складно,
Бо віра ще досі жива!
А ще, щоб не залишатись в світі нашім безпорадним,
Треба розуміти ці рідні серцю слова.
Чорна й біла полоси розділяють завжди наше життя,
Але не все тут можна назвати злом чи добром.
Ці думки, ніби вводять тебе в Забуття,
Де ти не знайдеш розкішних хором.
У Забутті ти відчуєш і спокій душі, і переживання,
Там, ти поринеш у свій небесно-синій океан безкінечний.
Там, ти маєш змогу побачити свого світу заснування,
І на хмаринці політати, що насичує радістю подих злості недоречний.
Хозяїнова Софія Володимирівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
