Мені наснивсь пророчий сон;
У чорній рясі стоїть піп,
Кадилом він махав по полю,
І десь наче вогонь горів…
Уранці, взявши "тлумачок",-
Я зрозуміла, що йде смерть…
Пішла до церкви і свічок,
Наставила за кожен день.
Та ще не знала я тоді,
Яка страшна настане днина.
Не смерть , а це війна накрила нашу Україну…
Уже добрались і до нас.
Десятками літають дрони,
Виють сирени кожен день ,
І не заважають на церковні дзвони.
Це нелюди, це підлі вороги. А звалися колись братами,
Не хочу бачити я "руської ноги",
На території і поряд нашої Держави.
Стояти важко, гине люд…
Але більш виходу у нас немає…
Збивати дрони, нищити їх тут
Хотіли в Україну,- хай в земоі тут й спочивають.
Жорстоко, але ворог йде,
Даємо відсіч на своїй землі ми,
Коли вже здохне їхній людожер,
І будемо ми в вільній Україні
Але ж безжальні наші вороги,
У нас на цвинтарях жовто-блакитні стяги,
Все ширше, ширше росповзлись,
І знаєм ми, життя уже немає.
Вистоїмо! Надія є!
У нас такі захисники,- Титани!
Нам треба трішечки допомоги,
Відбитись від ції клятої навали.
08.05.2025
Оксана Колесникова
