ПРОСТІР

Нескінченно п'яний від простору,
З посмішкою щастя на губах.
На курган залізши, як на гору,
З вітром, що ганяє по степах.

Дивлячись на ці лани широкі,
На Дніпро, що стрічкою блищить,
Знаю я, в цьому світі не самотній,
Бо цей світ зі мною говорить.
Андрій