Я хочу забути,
Що знаю російську!!!
Не можу більш чути
Ні вірша, ні пісню!!
Ракетами влучно
Діру прогатили,
Так страшно і гучно
Всі знання УБИЛИ!
У місті-Марії
ЗРІВНЯЛИ з ЗЕМЛЕЮ!
Скаженії звірі!
І пекла лакеї!!
В Ірпені і Бучі
ҐВАЛТУВАЛИ, ДУШИЛИ!
В фортеці-Бахмуті
Взяли й ПІДПАЛИЛИ!
А потім ..ВТОПИЛИ…
Щоб що?!?! Я не знаю!!!
Та ще раз добили –
«язык» не згадаю!!!
Нехай же полине
По рідній Вкраїні
Дзвінка, солов’їна,
Та мова чарівна!
І так… защебече!…
Сопілку згадає…
Бандура забреньче…
І кобза заграє…
І серце утішить,
За душу обійме,
З’єднає і зцілить,
І вселить надію!
І матінка скаже:
«Люблю тебе, сину»,
Вже мовить: «Кохаю»
Той син до дівчини..
Й загомонять люди,
Діти залепечуть,
Вовік не забудуть
Скарбу наших предків
Й зустрінуться якось
В далекому краї,
Й по МОВІ земляк
УКРАЇНЦЯ впізнає..
Вікторія Боровська (Гережа)
