Я, живучи в світі мертвих без думок,
Я воскресіння пізнав.
Мені відкрились знання і думки, про які я уяви не мав.
І мертвим, ходячи в тьмі думок чужих,
Промінь логіки до мене на очі попав.
Ліг мені на зіницю просвітним мотивом —
Думати самому, а не колективом.
І почув я слова засудження та заздрості
Із-за того, що думав не так, як всі.
І знову, і знову мене рвали на шматки сумніви
Про ясність ідей, відкритих мені.
І я, хоча сам того не бажаючи, став жертвою, над прірвою блукаючи.
Задивлятися в неї я боявся,
Бо знаю — зірвуся і рухну на дно.
Знаю, що не дар, а прокляття воно —
Ясна думка і уважність очей,
Те, що розпалює відторгнення до людей
Степан Кузненко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
