залишив:
⸻
Вже п’ятий рік, як ти пішов,
Ні слова не сказавши.
Між ними місця не знайшов,
Бо я їм був не по душі.
Вони не знають, що ти для мене
Був надією, і в самоті мене ти лишив.
Вже п’ятий рік, як тебе немає,
Думки про тебе не стихають.
Хоч жив ти недостойно і в рай ти не попадеш,
Але я хочу чути раду, яку мені не скажеш.
І більше слова я не почую від холодного граніту,
Холодним став і ти — земля тебе забрала.
Не кинув ні сльози, але ти вже не взнаєш,
Як треба ти мені, тебе не вистачає.
Я знаю — ми не бачились і часто не говорили,
Знаю, ми чужі, і ділить нас могила.
Хотів би, щоб ти вернувся,
Мені є що розказати,
І в час тяжкий попрошу в тебе раду,
Хотів би тебе теплого, дядьку, сильно обняти.
Степан Кузненко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
