Я ніколи не зійду зі шляху, початого мною до цілі моєї,
бо розуміння кінця його
значно гірше, ніж прийняття факту, що ціль далеко, і я навіть не зустрінуся з нею.
Із кінцем дороги, кінчається сенс і початок.
Закладений, аби заволодіти нею.
Я знаю, що важко, знаю — не можу,
но не зійду і слів «здаюся» не скажу.
Хоча і блукаю марами, хоча і шлях мій вище, ніж хмари,
я далі і далі, попідкошені ноги піднімаюсь і йду.
Чи жалію? Можливо так,
але жити без цілі та мрій гірше, ніж жити мов жебрак.
Тому я кажу не тільки собі,
а ще й тим, хто це читає:
ідіть до цілі, любіть та мрійте,
хай вас ніхто і нічого, крім вашої впертості, не зупиняє.
Степан Кузненко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
