Про що ДУША моя співає?
Про сонце, що яскраво сяє
Про вітерець , що ніби грає
Й волосся ніжно розплітає,
Про тихий вечір, ясні зорі,
Пшеницю, що шепоче в полі,
Дитячий сміх, легкі хмаринки,
Пливуть по небу мов пушинки,
Про все, що навкруги існує :
Ефір, повітря, що цілує.
Про щастя жити й працювати,
І друзям радість дарувати.
Про що ДУША моя сумує?
Про зраду, що мій світ руйнує,
Вона тоді навзрид ридає,
Немов би серце розриває.
А навкруги усе темніє,
І ДУШУ радість вже не гріє,
Не відчуває сенс життя,
Крокує щастя в небуття.
Отож, ДУША все відпускає
І темряву не нагнітає,
Позаду зрадників лишає.
Вперед ЛЕТИТЬ! ЖИВЕ ! СПІВАЄ !!!
Світлана Сомош
