Вже журавлі
здійнялися до неба,
З сумним курликанням
летіли угорі,
Й лелеки там,
летіти — їх потреба,
Уже до іншої,
нерідної землі.
Птахи прощалися
у літню днину гожу,
Кружляв з них кожен
над своїм гніздом,
Без сліз згадати
те уже не можу,
Як осіняла
тричі їх хрестом.
І знову біль,
прощання, тихі сльози,
Лелеки вкотре
покидали двір,
Аж до весни,
коли підуть морози,
Тривожний сум
зі мною до тих пір.
Вже заспокоюсь,
як в гнізді побачу,
Пригорне погляд
кожного з птахів,
І тихо знов,
від радості, заплачу,
І день щасливим
стане поміж днів.
30.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
